Прес-центр19 червня 2017, 14:06

МЕТЕОРОЛОГІЧНІЙ СТАНЦІЇ БІЛОВОДСЬК – 125 РОКІВ. С.В.Нечай

           На північному сході Луганської області, в лісо - степній зоні, на річці Деркул знаходиться мальовниче селище міського типу Біловодськ. Селище було засновано у 1686 році. Вперше метеостанцію в селищі відкрили у далекому 1892 році як станцію III розряду. Станція Біловодськ є самою східною станцією на карті України.

            У далекому 1891 році була сильна посуха та пилові бурі які принесли неврожай та голод. У Біловодський район Старобільського повіту Харківської губернії  в 1892 році була відправлена ″ Особлива  експедиція по випробуванні та обліку різних способів та прийомів ведення лісного та водного господарства в степах ″. Очолив експедицію російський географ та ґрунтознавець, професор Василь Васильович Докучаєв. Є ймовірність того, що саме експедиція В.В.Докучаєва сприяла відкриттю метеостанції, адже для вивчення клімату, за ним потрібно спостерігати. На превеликий жаль точної дати відкриття метеостанції не збереглось.

              У 1897 році станцію дообладнали до II розряду. З 1919 до 1923 року була перерва в роботі станції, 1923р.  станція знову працювала по III розряду, а з січня 1926р. по II розряду. Відомостей хто очолював та працював немає.

              Репресії 30х років не оминули стороною і мешканців Біловодщіни. Тільки одиниці арештованих за щасливим збігом були виправдані. Так пощастило наглядачу Біловодської метеостанції Йосипу Ткаченко, який отримав 10 років, але після протесту Верховного Суду УРСР був виправданий. Такі випадки були поодинокими та навіть унікальними.

             Велика Вітчизняна війна не оминула і Біловодщіну. Так з 13 липня 1942 року почалась окупація Біловодська, в наслідок чого, метеостанція припинила роботу. Окупація подовжилась до 19 – 20 січня 1943 року, дня визволення Біловодська. Через 3 місяці, 23 квітня 1943 року метеостанцію відкрили на довоєнному місті по вул..Леніна 25. Повоєнну станцію очолив Сімонов Петро Михайлович, перший штат співробітників становив всього 3 людини: начальник, старший спостережник – Просєкіна Валентина Лаврівна, спостережник – Галкіна Лідія Яківна. Майже через місяць станцію приймає Просєкіна, через 2 місяці здає Галкіной. З 1 грудня 1944 року Станцію очолила Мєльнікова Олександра Іванівна, яка плідно пропрацювала на посаді начальника метеостанції Біловодськ 33 роки до 17 серпня 1977року та звільнилася за власним бажанням, в зв’язку з виходом на пенсію. Після виходу на пенсію вона тимчасово поверталась працювати на підміну метеорологом.

             З часу відновлення роботи станції у 1943 році за наступні більш ніж 40 років багато змінилось спостерігачів на станції. На жаль фото та інші дані не збереглися, лишились тільки прізвища, і їх чимало, і в більшості це жінки. Одні пропрацювали менше місяця, одні до року деякі роками.  Це були: Просєкіна Л.В., Галкіна Л.Я., Корсіченко Г.Є., Сімоненко М.Ф, Бєлікова М.М., Гончарова Г.Н., Ткаченко І.І., Шулікіна Р.І., Проценко В.І., Третякова В.І., Філоненко Р.І., Міхайліченко Л.І., Лунгар З.А. Воловікова К.Г., Сіпакова М.М., Скрипнік, Хащенко Г.П., Жученко К.І. Шпак Л.К., Шпак Є.К., Кравченко Т, Бабіч Е.М., Нартов Н, Букарь Л.С.,Колєснікова Л.І., Короленко Ю.С., Кравченко Л.П., Подгородецька В.О, Короленко Ю.С., Тесля Д., Дрєєва Л.П., Юркіна К.С., Сухорученко Т.В., Рог Р.А., Ткачінська Є.М., Рог Н.В., Кравцова Л.П., Рачковська Л.П., Ржевська О.В., Погорєлов А.І. – всі вони внесли великий дуже вклад в проведенні спостережень та збору даних для вивченні клімату.

             З 1969 року почав працювати агротехніком Мастюков Анатолій Васильович, та в серпні 1972 року був направлений на навчання у Ростовську гідрометшколу. До серпня 1977 року він працював агротехніком, та став начальником метеостанції після того, як звільнилась Мєльнікова О.І.. За час праці Анатолій Васильович був відзначений Гідрометслужбою за вагомий вклад в роботу. Це зараз для обчислення волого запасів використовують електричні вага ВЛКТ, а тоді ваги були майже аптечні, з ваговими гирьками вагою грами та міліграми. Для обчислення вологозапасів потрібно було зважити 40 вагових стаканчиків 2 рази з одного поля, а з чотирьох ділянок виходило 320 разів. Це була досить довга та клопітлива робота. Отже було запропоновано зважувати одразу по 4 вагових стаканчиків з однієї ділянки та глибини, адже в кінцевому результаті вираховувалось середнє значення з чотирьох повторностей. Це значно прискорило обчислення вологості ґрунту при зважуванні у 4 рази.

              У червні 1984 року станцію прийняв Ксеняк Олександр Петрович, який плідно пропрацював до листопада 1997 року, але звільнився за власним бажанням. Після звільнення Ксеняка О.П. станцію знову прийняв Мастюков А.В. у якості т.в.о.начальника метеостанції Біловодськ. На місце техніка – агрометеоролога був прийнятий Нечай Сергій Володимирович. При Анатолію Васильовичу сформувався майже весь теперішній склад співробітників. 16 червня 2002 року передчасно помер Мастюков А.В.. Станцію прийняв Нечай Сергій Володимирович. В вересні 2002 року звільнилась дружина Анатолія Васильовича - Валентина Дмитрівна.

               Основний склад співробітників метеостанції було прийнято на роботу в середині та на в кінці 80х років, які і до тепер плідно та якісно працюють. Це гідроспостерігач Шерф Лариса Олександрівна, технік – метеоролог I кат. Панченко Ніна Миколаївна, технік – метеоролог II кат. Безкровна Лідія Михайлівна, технік – метеоролог б.к. Онопрієнко Галина Іванівна. Кожна з них пропрацювала майже 30 та більше років. З 1997 року працює техніком – метеорологом б.к. Мастюкова (зараз Мєдвєдєва ) Ірина Олександрівна, з 2002 року Філоненко Ольга Михайлівна. З 2002 року до грудня 2009 техніком – агрометеорологом Нечай Володимир Васильович, а після звільнення за власним бажанням почала працювати Нечай Тетяна Володимирівна. На час декретної відпустки з 2011 по 2014 рр. тимчасово працював Лисак Микола Іванович.

                  У 70 – 80 роках розпочалась масова забудова селища двоповерховими та чотирьохповерховими житловими будинками, і метеостанція опинилась майже в центрі забудов. Будівля станції була досить стара та потребувала доброго капітального ремонту. 29 травня зруйнувалась зовнішня стіна будівлі, будівля стала аварійною. В цілях безпеки стіну підперли стойками та не ремонтували. В цей час виконувалось будівництво нового будинку метеостанції та метеомайданчика на новому місті. 2 листопада 1981 року було виконано перенос приладів та переїзд на нове місце, на 4 км. на південний захід, Спостереження розпочались з 18 години на новому, теперішньому місці. На старому місці тимчасово залишилось ИВО «Облако», яке потім також перенесли.

                З моменту відкриття на станції у 1943 поступово збільшували кількість приладів та обладнання для спостережень. Листаючи «Історію станції» з 1943 року можна зазначити, що це були такі прилади: флюгер "Фільда"(орфографію збережено)потрібно Вільда, термометри, ртутний барометр, психрометр Асмана, дощомір, гігрометр; у 1944р – снігомірні рейки; у 1945р анероїд, нефоскоп; 1948р водний термометр, ваговий снігомір, термометри Савінова, пращовий термометр; у 1949р барограф… так у подальші роки поступово додавались нові та більш сучасні прилади та обладнання. Були також встановлені М – 53 – А та М- 71 для спостереженню за видимістю, але зараз спостереження за цими приладами неможливі через значне заростання деревами околиць метеостанції та через людський фактор. За багато років роботи деякі прилади виходили з ладу та ремонтувались, замінялись новими, більш сучасними, збільшувались обсяги спостережень та робота становилася більше комфортною. Так у лютому – березні 2000 року будівлю метеостанції газифікували. На при кінці 2000 років почалась комп’ютеризація  станції. У лютому 2007 року отримали перший комп’ютер з встановленою робочою програмою АРМ метеоролога, не новий, але було достатньо для того, щоб ознайомитись та виробити навички роботи з ним. У 2008 році перший комп’ютер вийшов з ладу і ми отримали новий, більш сучасний з робочими програмами та в додаток мобільний телефон. З 2009 року підключились до мережі Інтернет, а з вересня 2010 року підключено швидкісний Інтернет, інформацію почали передавати швидше та напряму, оминувши телеграф. Літом 2009 року провели підготовчі роботи та одні з перших в області встановили  вимірювач параметрів ґрунту "ИТП - 16" та з першого вересня отримали дозвіл на використання приладу. Збільшилась кількість спостережень за температурою ґрунту на глибинах. В цей же час отримали БАР з Луганського ЦГМ. У липні 2016 року випробували нову програму "МЕТЕО" розробки Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту  УкрНДГМІ .

                 Саме важким у цьому тисячоліттю був 2014 рік, коли через обстріли та бомбардування міста Луганська припинив роботу Луганський ЦГМ. Перерва планувалась на 1 – 2 тижні, але не вийшло. Навіть коли затримали заробітну платню, всі самовіддано працювали та вірили в найкраще. Завдяки Власову Юрію Миколайовичу, на той час начальнику Луганського ЦГМ, ми вчасно отримували заробітну платню та необхідну допомогу у вирішенні робочих питань. Саме важкою була підготовка до осінньо – зимового періоду, ми не змогли підключити газ для опалення, потрібно було замінити газовий лічильник та зібрати купу документів для підключення. Але ми були з теплом, заготовили дрова самі та отримали допомогу від селищної ради дровами.

                   Коли у січні 2015 року відновив роботу Луганській ЦГМ у місті Лисичанськ, його очолив Болотецький Володимир Іванович. Завдяки зусиллям Володимира Івановича почали отримувати необхідні прилади, запчастини для ремонту комп’ютерної техніки. Підключили газ для опалення у 2015,2016 роках, відремонтували принтер, комп’ютер, модем, отримали новий дозиметр, змінили барометр, встановили сучасний котел для опалювання приміщення та сподіваємось провести капітальний ремонт будівлі.

                  Незважаючи на те, що останні роки доводиться працювати у дуже складних умовах сучасності, колектив станції має великий досвід роботи та не втрачає надії на кращі часи для нашої гідрометеорологічної служби України та додає максимум зусиль по належному виконанні планових завдань.